На солідарність з Україною. Portugalczycy z pomocą humanitarną pod Łowiczem

Na parkingu firmy Polmar w Zielkowicach pod Łowiczem przyjechały dzisiaj trzy samochody na portugalskich numerach rejestracyjnych. To przykład szlachetnej inicjatywy ponad granicami państwowymi, z pomocą humanitarną dla objętej wojną Ukrainy.

Z Paredes (około 30 km na wschód od Porto) do Zielkowic jest w linii prostej blisko 3000 km, a drogami ponad 3000 km przez kolejne państwa: Hiszpanię, Francję, Belgię, Holandię, Niemcy. Trasę taką przebyło siedmiu wolontariuszy. Panowie ci wzięli w pracy urlopy i zupełnie bezinteresownie przywieźli do Polski pomoc dla Ukrainy zebraną podczas akcji władz miejskich i szkolnej społeczności Paredes oraz mieszkańców miasta Penafiel.

Większość z tych darów pozostawili w firmie transportowej Polmar, której właściciel Marcin Bożałek osobiście wozi dary przez tereny objęte wojna do Szepetówki i Kijowa. Kolejny transport planuje jutro, do Ukrainy powinien dotrzeć w środę. To ta sama firma, do której trafiają dary zebrane przy Nowym Rynku przez Stowarzyszenie Łączy nas Łowicz. Co ważne - właściciel jest w kontakcie z instytucjami z miast, do których jeździ, co daje gwarancję, że pomoc nie utknie gdzieś na granicy, ale trafi do rzeczywiście najbardziej potrzebujących.

Część przywiezionych darów, głównie odzież i produkty żywnościowe, Portugalczycy zostawią dla uchodźców już znajdujących się w Polsce, w ich rozdysponowaniu pomogą strażacy ochotnicy z Teresina i Sochaczewa - bo to następne przystanki na ich trasie pomiędzy Łodzią a Warszawą.

Ale dostarczenie darów to nie jedyna misja Portugalczyków w Polsce! W drodze powrotnej zabiorą ze sobą do Porto 21 uchodźców (w tym 6 dzieci). Są to osoby, które mają już w Portugalii rodziny i znajomych, nie jadą więc w ciemno. W grupie tej są też Wiktoria Bondarenko z córką Anastazją i małą wnuczką Lilią, które przed wojną uciekły z Kijowa. Zostały zabrane z Polmaru, pozostałe osoby z tej grupy czekają w Warszawie.

W akcję zaangażowany jest Ricardo Matos, Portugalczyk mieszkający od pięciu lat w Łowiczu. Nieoceniona okazała się jego rola tłumacza i pośrednika, bowiem bardzo dobrze mówi po polsku. Tu niego, i jego żony, tymczasowe schronienie znalazła wspomniana już rodzina pani Wiktorii.

Португальці з гуманітарною допомогою поблизу Ловича

 Сьогодні три автомобілі з португальськими реєстраційними номерами прибули на автостоянку Polmar у Зєлковіцах поблизу Ловича. Це приклад благородної ініціативи через державні кордони з гуманітарною допомогою для зруйнованої війною України.

 Від Паредеса (близько 30 км на схід від Порту) до Зєлковіце майже 3000 км по прямій, а дорогами через інші країни: Іспанію, Францію, Бельгію, Нідерланди та Німеччину – понад 3000 км. Цей маршрут пройшли семеро волонтерів. Ці пани відпочивали на роботі і абсолютно безкорисливо привезли до Польщі допомогу для України, зібрану під час акції міської влади та шкільної громади Паредеса та жителів міста Пенафіель. Більшість цих подарунків вони залишили в транспортній компанії Polmar, власник якої Марцін Божалек особисто перевозить подарунки через зони бойових дій до Шепетівки та Києва. Завтра заплановано ще один транспорт, який має прибути в Україну в середу. Саме ця компанія отримує подарунки, зібрані на площі Новий Ринок від Товариства Łączy nas Łowicz. Важливо, що власник контактує з закладами міст, куди він їде, що гарантує, що допомога не застрягне десь на кордоні, а піде до тих, хто її дійсно потребує.

Частину імпортних подарунків, переважно одяг та продукти харчування, португальці залишать для біженців, які вже знаходяться в Польщі, у їх розподілі допоможуть вогнеборці-добровольці з Терезіна та Сохачева – адже це наступні зупинки на їхньому маршруті між Лодзью та Варшавою. Але дарувати подарунки – не єдина місія португальців у Польщі! На зворотному шляху вони візьмуть з собою до Порту 21 біженця (в тому числі 6 дітей). Це люди, які вже мають сім’ю та друзів у Португалії, тому вони не осліпнуть. До цієї групи також входять Вікторія Бондаренко з дочкою Анастасією та маленькою онукою Лілією, які втекли з Києва перед війною. Їх забрали з Польмара, решту групи чекають у Варшаві. До акції бере участь португальець Рікардо Матос, який уже п’ять років живе в Ловичі. Його роль як перекладача та посередника виявилася неоціненною, оскільки він дуже добре володіє польською мовою. Вищезгадана родина Вікторія знайшла тут тимчасовий притулок для нього та його дружини.